Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2014 року Справа № 916/1926/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКорсака В.А.,суддівДанилової М.В.(доповідача), Данилової Т.Б.за участю представників:позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином)відповідача прокуратуриДинта В.А. (дов. від 16.06.2014 № 132/исх-ГС) Корнішко В.М. (посв. від 25.07.2014 № 027484)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської міської ради на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 16.10.2014у справі № 916/1926/14 Господарського суду Одеської областіза позовомОдеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаОдеської міської ради Військової частини А2238 провизнання незаконним та скасування рішення

В С Т А Н О В И В :

Одеський прокурор з нагляду законів у воєнній сфері звернувся з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси до Одеської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Військової частини А2238 про визнання незаконним та скасування рішення Одеської міської ради від 25.12.2008 № 3796-V "Про визначення та затвердження переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб'єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах шляхом проведення аукціонів у 2009-2010 роках".

В обґрунтування позову прокурор зазначив про те, що земельні ділянки, які знаходяться по вул. Промисловій, 36 у м. Одесі, орієнтовною площею по 12 га кожна, відносяться до земель оборони (а саме - є частиною земельних ділянок військових містечок № 1м та № 25м, що використовувалися протягом 1971-2008 років Військовою частиною А2214, а з 2008 року - Військовою частиною А2238), у зв'язку з чим Одеська міська рада, приймаючи оскаржуване рішення, діяла з перевищенням наданих їй повноважень, що полягають у незаконному розпорядженні земельними ділянками, наданими свого часу для потреб оборони, що, в свою чергу, призвело до порушення права власності держави та права користування Міністерства оборони України на вказані земельні ділянки.

23.07.2014 Одеська міська рада звернулась до господарського суду із заявою (вх.№ 2-3037/14) про застосування строку позовної давності, у зв'язку з чим просила відмовити у позові.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.08.2014 у справі №916/1926/14 (суддя Зайцев Ю.О.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.10.2014 (колегія суддів: головуючий Поліщук Л.В., судді Таран С.В., Туренко В.Б.), позов Одеського прокурора з нагляду законів у воєнній сфері задоволено з огляду на відсутність у Одеської міської ради повноважень щодо розпорядження спірними земельними ділянками. При цьому, судом відхилено заяву відповідача про застосування до спірних правовідносин позовної давності, з посиланням на те, що строк оскарження оспорюваного рішення міської ради не пропущено, виходячи із приписів пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011 № 4176-VІ.

Не погодившись з судовими рішеннями, Одеська міська рада звернулась із касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 06.08.2014 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.10.2014 скасувати, а справу № 916/1926/14 надіслати до Господарського суду Одеської області на новий розгляд, посилаючись на неналежність дослідження судами попередніх інстанцій обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, недоведеність обставин, які суди визнали встановленими та невідповідність висновків, викладених в судових рішеннях, цим обставинам, що призвело до неправильного застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Зокрема, скаржник посилається на те, що Міністерство оборони України та Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси, в інтересах яких Одеський прокурор з нагляду законів у воєнній сфері звернувся з позовом до суду, не були і не являються законними користувачами спірних земельних ділянок з огляду на відсутність у них належних та допустимих доказів оформлення права користування або права власності на ці земельні ділянки у відповідності до приписів чинного на той час земельного законодавства. Натомість, за твердженням скаржника, оспорюване рішення Одеської міської ради прийнято у відповідності до вимог пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", частини 2 статті 127, статей 134 - 136 Земельного кодексу України, пункту 2.1. Положення про порядок проведення земельних торгів у м. Одесі, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 26.09.2003 № 1679-ІV. Крім того, скаржник зазначає про безпідставність відмови суду у задоволенні клопотання про застосування до спірних правовідносин позовної давності.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.11.2014. касаційну скаргу Одеської міської ради прийнято до провадження та призначено до розгляду на 03.12.2014.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні касаційної інстанції 03.12.2014 прокурора та представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, Рішенням виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих № 684 від 30.12.1971 "Про впорядкування землекористування Одеського відділення морської інженерної служби Краснознаменного Чорноморського флоту в районі Застава-1" дві земельні ділянки загальною площею 83,4 га в районі Застава-1 були закріплені за Одеським відділенням морської інженерної служби Краснознаменного Чорноморського флоту.

На підставі наказу начальника Одеського гарнізону № 32 від 18.06.2012 "Про закріплення казармено-житлового фонду, інженерних мереж та споруд, земельних ділянок за командирами військових частин Одеського гарнізону" за командиром Військової частини А2238 закріплено земельну ділянку площею 35,0 га військового містечка № 1м (м. Одеса, вул. Боровського, 36) та земельну ділянку площею 49,493 га військового містечка № 25м (м. Одеса, вул. Боровського, 36).

З пояснень Одеського прокурора з нагляду законів у воєнній сфері вбачається, що на зазначених земельних ділянках дотепер розташовані військові формування, землі перебувають на обліку у КЕВ м. Одеси відповідно до вимог наказу Міністра оборони України № 483 від 22.12.1997. На земельній ділянці, розташованій за адресою: м. Одеса, вул. Промислова (Боровського, 36), дислоковані військові містечка № 1м, № 25м. На підставі наказу Міністерства оборони України № 58 від 12.07.2005, розпорядження ГоловКЕУ ЗСУ № 303/1/4/4170 від 02.09.2005 військові містечка № 1м, № 25м поставлені з 24.11.2005 на облік в Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси. Згідно облікових даних (форма 405) площа земельної ділянки військового містечка № 1м становить 35 га, військового містечка № 25м - 49,493 га. Користувачем вказаних земельних ділянок з 1971 року по 2008 рік була Військова частина А2214, а з 2008 року на території вказаних земельних містечок знаходиться Військова частина А2238. Згодом зазначені військові містечка були вивільнені в ході реформування Збройних Сил України і знаходяться під охороною Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси, а на вищевказаних земельних ділянках розташоване нерухоме військове майно.

У листі начальника відділу землеустрою від 23.02.2009 № 01-19/238, адресованому заступнику начальника Управління земельних ресурсів, також підтверджено, що згідно із матеріалами початкового надання, земельна ділянка за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 36А, була закріплена за Одеським відділенням морської інженерної служби Червонопрапорного Чорноморського флоту на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих від 30.12.1971 № 684.

В подальшому, 25.12.2008 Одеською міською радою прийнято рішення № 3796-V "Про визначення та затвердження переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб'єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах шляхом проведення аукціонів у 2009-2010 роках", згідно із яким до вказаного переліку включено земельні ділянки № 1, № 2, № 3 (площею по 12 га кожна), розташовані по вул. Промисловій, 36 у м. Одесі. Пунктами 2 та 3 цього рішення доручено Одеському міському управлінню земельних ресурсів Одеської міської ради замовити виготовлення технічної документації та надано згоду на розроблення проектів землеустрою щодо відведення вказаних земельних ділянок.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вищезазначене рішення Одеської міської ради від 25.12.2008 № 3796-V, про визнання незаконним та скасування якого просить Одеський прокурор з нагляду законів у воєнній сфері, посилаючись на відсутність у органу місцевого самоврядування повноважень на розпорядження частиною земельних ділянок військових містечок №1м та № 25м, які належать до земель оборони та відносно яких Міністерством оборони України, в силу вимог статті 141 Земельного кодексу України, не надавалася згода на припинення права постійного користування.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій, виходячи зі встановлених ними обставин справи, дійшли висновку, що спірні земельні ділянки належать до земель оборони, згода на припинення права користування якими Міністерством оборони України - як державним органом, на який покладено управління землями оборони відповідно до положень Законів України "Про оборону України", "Про використання земель оборони", "Про Збройні Сили України" та "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", не надавалась, як і жодна заява про відмову від права користування спірними земельними ділянками відповідно до приписів Земельного кодексу України, тоді як Одеська міська рада, приймаючи рішення від 25.12.2008 № 3796-V, в порушення вимог надання у користування земельних ділянок державної або комунальної власності, без дотримання процедури припинення права постійного користування та зміни цільового призначення спірних ділянок, незаконно включила до переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб'єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах, земельні ділянки загальною площею 36 га, чим перевищила межі наданих їй повноважень та порушила право власності держави та право постійного користування Міністерства оборони України на вказані земельні ділянки.

Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків про наявність належних правових підстав для задоволення позовних вимог Одеського прокурора з нагляду законів у воєнній сфері та визнання незаконним та скасування рішення Одеської міської ради від 25.12.2008 № 3796-V "Про визначення та затвердження переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб'єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах шляхом проведення аукціонів у 2009-2010 роках".

Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України підставою набуття права власності або права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, за умови, що такі рішення прийняті у межах їх повноважень та відповідно до закону.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

У відповідності до приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою для задоволення позову є наявність факту порушення або оспорювання прав та інтересів позивача у справі, на захист яких і спрямовано звернення з позовом до суду. При цьому позовні вимоги повинні знаходиться у взаємозв'язку з порушенням права або інтересу, тобто забезпечувати захист та відновлення порушеного права у встановлений законом спосіб.

Аналогічні приписи містяться в статті 20 Господарського кодексу України.

Разом з тим, виходячи зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин та досліджених матеріалів справи, не вбачається, та Одеським прокурором з нагляду законів у воєнній сфері, який звернувся до суду за захистом прав та інтересів Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси, не доведено належними та допустимими доказами наявність порушення права або охоронюваного законом інтересу позивачів, яке могло виникнути в результаті реалізації спірного рішення Одеської міської ради від 25.12.2008 № 3796-V.

Більш того, відповідно до матеріалів справи Одеським міським управлінням земельних ресурсів Одеської міської ради у листі від 28.11.2012 № 01-19/1917-04 та Департаментом комунальної власності Одеської міської ради від 07.04.2014 № 01-19/1385 повідомлено про те, що на виконання пункту 2 рішення Одеської міської ради від 25.12.2008 № 3796-V управлінням були видані доручення від 29.01.2009 № 92, №93, № 94 ліцензованій землевпорядній організації (Комунальному підприємству "Земельно-кадастрове бюро при Управлінні земельних ресурсів") на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок по вул. Промисловій, 36, загальною площею 36 га (ділянки № 1, 2, 3), проте, виконана технічна документація до зазначених установ не надходила, рішення Одеської міської ради щодо продажу вказаних земельних ділянок не приймалося, земельні торги з їх продажу не проводилися.

Водночас, слід зауважити, що на момент звернення Одеського прокурора з нагляду законів у воєнній сфері з позовом до суду, інформації щодо реалізації рішення Одеської міської ради № 3796-V від 25.12.2008 надано не було.

Проте, судячи з висновків судів попередніх інстанцій, вбачається, що вищезазначені обставини залишились поза увагою судів без надання їм належної правової оцінки, при тому, що з'ясування наслідків виконання спірного рішення Одеської міської ради № 3796-V від 25.12.2008, саме наявність яких мала бути підставою для звернення Одеського прокурора з нагляду законів у воєнній сфері до суду з позовом для відновлення порушених, на його думку, прав або законних інтересів Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси, є істотним для правильного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Отже, вбачається, що визнаючи рішення Одеської міської ради від 25.12.2008 №3796-V незаконним та скасовуючи його, суди попередніх інстанцій не встановили належним чином, чи було вказане рішення реалізоване та чи були при цьому порушені права або законні інтереси Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси в результаті його реалізації, якщо така мала місце.

Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду за захистом прав та охоронюваних законом інтересів Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси, Одеський прокурор з нагляду законів у воєнній сфері не надав належних доказів наявності у останніх права постійного користування спірними земельними ділянками, на що, в тому числі у касаційній скарзі, звертає увагу Одеська міська рада. Більш того, відсутність таких доказів підтверджує апеляційний суд в оскаржуваній постанові.

Так, суд апеляційної інстанції зазначає, що право постійного користування, набуте на підставі рішення виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих №684 від 30.12.1971, залишається за Міністерством оборони України, незважаючи на відсутність у Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси державного акту про право постійного користування спірними земельними ділянками, при цьому, суд вважає, що вказані землі відносяться до земель оборони, є державною власністю та закріплені на праві постійного користування за відповідними військовими формуваннями.

Таким чином, оскільки Одеським прокурором з нагляду законів у воєнній сфері не було доведено існування на момент звернення до суду факту порушення з боку Одеської міської ради прав або законних інтересів Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси, а отже інтересів держави у воєнній сфері, з метою захисту яких подано позов, суди попередніх інстанції дійшли, на думку колегії суддів, передчасного висновку про визнання незаконним та скасування рішення Одеської міської ради від 25.12.2008 № 3796-V "Про визначення та затвердження переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб'єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах шляхом проведення аукціонів у 2009-2010 роках".

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що спірне рішення Одеської міської ради № 3796-V було прийнято органом місцевого самоврядування 25.12.2008, тоді як Одеський прокурор з нагляду законів у воєнній сфері звернувся до суду за захистом прав та законних інтересів Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси лише 23.05.2014, на що звертає увагу Одеська міська рада як у заяві про застосування строку позовної давності від 23.07.2014, так і у касаційній скарзі.

Відхиляючи заяву Одеської міської ради про застосування до спірних правовідносин позовної давності, суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, посилається на приписи пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011 № 4176-VІ, відповідно до якого протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акту органу державної влади або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право.

Проте, враховуючи, що зазначений Закон України набрав чинності у січні 2012 року, а загальний строк позовної давності тривалістю у три роки, встановлений нормою статті 257 Цивільного кодексу України, у спірних правовідносинах сплинув у грудні 2011 року, вбачається, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки доводам Одеської міської ради щодо дотримання Одеським прокурором з нагляду законів у воєнній сфері процесуальних строків при зверненні з даним позовом до суду, беручи до уваги, крім того, відсутність на момент звернення прокурора до суду належних та допустимих доказів порушення прав або охоронюваних інтересів позивачів, які могли б стати підставою для відновлення пропущеного строку позовної давності за ініціативою суду.

Враховуючи викладене, суд вважає висновки місцевого та апеляційного судів, покладені в основу прийнятих у справі судових рішень, передчасними, непереконливими та такими, які не можна вважати прийнятими за повного встановлення та оцінки усіх істотних обставин справи у їх сукупності.

Отже, не можна вважати, що судами попередніх інстанцій дотримано вимог, передбачених статтями 43, 84 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи на підставі встановлених обставин справи і доказів, які були предметом дослідження і оцінки судом, та повного і послідовного викладення рішення.

Оскільки не встановлення вищезазначених обставин судами попередніх інстанцій є суттєвим порушенням норм процесуального права, які, з урахуванням меж перегляду справ в касаційній інстанції, встановлених статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, унеможливили висновок суду касаційної інстанції щодо правильності визначення і правової оцінки спірних правовідносин, підстав і предмета доказування у справі, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки з врахуванням вищевикладених вказівок цієї постанови та вжиття всіх передбачених законом засобів для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін, при необхідності - з витребуванням додаткових доказів, і вирішення спору в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством.

Керуючись статтями 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Одеської міської ради задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.10.2014 у справі № 916/1926/14 та рішення Господарського суду Одеської області від 06.08.2014 скасувати.

Справу № 916/1926/14 направити на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді: М. Данилова

Т. Данилова